Тема: Природо-заповідний фонд України
Національна екологічна мережа. Всього в Україні створено близько 8100 природоохоронних територій із різним заповідним режимом, які займають 5,4 % площі нашої держави. Такий показник утричі менший, ніж у країнах Європи. Закон «Про природно-заповідний фонд України» визначає, що до цього фонду належать 11 категорій природоохоронних територій, які об’єднані у дві групи: природні території та об’єкти, а також штучно створені об’єкти.
До першої групи входять природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи та заповідні урочища.
Штучно створені природоохоронні об’єкти – це ботанічні сади, дендрологічні парки, зоопарки, парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва.
В ієрархії об’єктів охорони природи є різні рівні:
глобальний (біосферний) – об’єкти, що вважаються надбанням усього людства;
загальнодержавний (національний) – є цінністю країни;
регіональний та локальний (місцевий).
Категорії природоохоронних територій мають різний статус і неоднаковий заповідний режим. Одні покликані охороняти весь природний комплекс, інші – окремі його компоненти або одиничні об’єкти.
Природні заповідники. Нині в Україні існує 19 природних заповідників.
Природний заповідник – це ділянка суходолу чи водних територій загальнодержавного значення, що повністю вилучена з господарського використання людини. Тут охороняється весь природний комплекс, тобто всі компоненти природи та взаємозв’язки між ними. Основна мета заповідника – зберегти екологічну рівновагу на певній території. Природні заповідники є лише місцем пізнання природних процесів і явищ та здійснення науково-дослідної роботи з їх вивчення. Вони покликані охороняти типові або виняткові ландшафти, що збереглися у непорушеному чи малопорушеному стані. Заповідники сприяють збереженню генофонду флори й фауни та науковій пропаганді природоохоронної справи. Заповідник – це вища форма охорони природи на певній території, природоохоронна та науково-дослідна установа загальнодержавного значення. Заповідники створені в усіх великих природних комплексах України.
Найбільшими за площею заповідниками в Україні є Кримський (із філією «Лебедині острови»), Рівненський і Древлянський. Найменший – «Мис Мартьян» (2,4 км2), половина з яких припадає на акваторію Чорного моря. Найстаріший із природних заповідників – Канівський, створений ще 1923 р. Відомі на всю Україну заповідники Поліський у зоні мішаних лісів, «Медобори» у лісостеповій зоні, Український степовий, Карадазький у Кримських горах та інші.
Біосферні заповідники. Світова мережа біосферних заповідників започаткована у 1971 р. в рамках програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера». Вона об’єднує в собі природоохоронні території, які покликані демонструвати збалансовану взаємодію природи і людини. Мета міжнародної мережі – обмін знаннями й досвідом для дослідницьких програм і моніторингу стану навколишнього середовища, а також для прийняття спільних рішень.
Біосферний заповідник – природоохоронна територія міжнародного значення, створена для збереження найтиповіших природних комплексів біосфери, здійснення екологічного моніторингу та змін навколишнього середовища під впливом людської діяльності.
Національні природні парки. У національних природних парках також охороняється весь природний комплекс, але до них мають доступ туристи. Тому природні комплекси там частково змінено: створено оглядові майданчики й господарчо-побутові території, прокладено доріжки. Однією з цілей відкриття національних парків є відпочинок людей, які допускаються туди за певних умов.
Національний природний парк – це природоохоронна і рекреаційна територія загальнодержавного значення, створена для збереження, відтворення й ефективного використання природних комплексів, які мають природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
Перший у світі національний парк було відкрито у 1872 р. в США – Єллоустонський.
В Україні їх почали створювати з 1980 р.
Першими національними парками стали Карпатський (1980), Шацький (1983) та «Синевир» (1989).
Найбільший за площею національний природний парк в Україні – «Подільські Товтри» у Хмельницькій області
найменший і єдиний створений у межах великого міста – Голосіївський у Києві.
Мережа національних парків найактивніше зростала у 2004–2010 рр.
Нині в Україні функціонує 50 природних національних парків, які займають понад 31 % площі від усіх природоохоронних територій.
Найбільше національних парків в Українських Карпатах.
Заказники. На території нашої держави існує понад 3103 заказники, які займають 34,4 % території всіх природоохоронних об’єктів.
Це території з частково заповідним режимом, де охороняється не весь природний комплекс, а окремі або кілька компонентів природи, найчастіше – певні види рослин чи тварин, г еологічні або історико-меморіальні об’єкти.
У заказниках допускаються окремі види господарської діяльності, але лише ті, що не впливають на об’єкт охорони. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених заказниками, зобов’язуються забезпечити режим їхньої охорони та збереження. Заказники можуть бути постійними і тимчасовими. Останні створюються терміном на 2–5 років. У разі потреби термін роботи подовжують. Заказники можуть мати загальнодержавне або місцеве значення.
Залежно від мети організації та об’єктів, що взяті під охорону, заказники бувають різних профілів.
лісові – для охорони лісових екосистем; ботанічні – рідкісних та ендемічних видів рослин;
зоологічні – тварин різних груп;
орнітологічні – місць гніздування, зимівлі або перельотів птахів;
ентомологічні – рідкісних і таких, що зникають, комах та інших безхребетних тварин;
іхтіологічні – місць проживання, нересту, нагулу молоді риб, а також збереження цінних видів риб у зимову пору;
гідрологічні – збереження водойм: боліт, водоспадів, джерел, що мають водоохоронне чи естетичне значення;
загальногеологічні – унікальних форм рельєфу: скель, каньйонів;
палеонтологічні – решток давніх рослин або тварин;
карстово-спелеологічні – печер.
Регіональні ландшафтні (пейзажні) парки. Увиразнює природну своєрідність регіону, а також вказує на регіональне фінансування його діяльності така природоохоронна категорія, як регіональний ландшафтний парк.
Регіональні ландшафтні парки – природоохоронні рекреаційні території місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку людей.
Головними завданнями регіональних ландшафтних парків є:
збереження цінних природних та історико-культурних об’єктів;
створення умов для ефективного туризму і відпочинку в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних об’єктів;
сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.
Робота такого парку організовується з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їхніх власників чи користувачів. В Україні створено 77 регіональних ландшафтних парків, що становлять понад 19 % від загальної площі природоохоронних об’єктів. Їхні назви відомі далеко за межами місця їх знаходження: «Диканський» на Полтавщині; «Боковеньки» на Кіровоградщині; «Бахчисарай» або «Донузлав» у Криму; «Гранітно-степове Побужжя» на Миколаївщині; «Немирівське Побужжя» та «Дністер» на Вінниччині; « Меотида», «Донецький кряж» на Донеччині; «Синяк» на Закарпатті; «Дніпровські острови» й «Лиса гора» в Києві; «Печенізьке поле» на Харківщині та інші.
Пам’ятки природи та заповідні урочища. Пам’ятка природи має природоохоронну категорію, проміжну між національними природними парками і заказниками. Пам’яткою природи можуть бути проголошені унікальні печери, водоспади, мальовничі скелі, озера, метеоритні кратери, геологічні відслонення, окремі дерева тощо. В Україні таких об’єктів 3388.
Пам’ятка природи – природоохоронна територія, на якій розташований окремий унікальний природний об’єкт, що охороняється за своїм науковим, навчально-просвітницьким, історико-меморіальним або культурно-естетичним значенням.
Охоронний режим пам’яток природи є одним із найсуворіших після природних заповідників. Скажімо, на території пам’яток природи України забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни їхнього первісного стану.
Пам’яткою природи може бути як окреме унікальне дерево, так і об’єкти значних розмірів – ліси, гірські хребти, ділянки узбережжя. У такому разі їх часто називають заповідними урочищами або природоохоронними ландшафтами.
ЗАВДАННЯ:
Ознайомитись з картою
Зіграй гру ПРИРОДНІ ТА БІОСФЕРНІ ЗАПОВІДНИКИ
Опрацювати параграф 48